маленькі демони.
30 December
А завтра Новый год…
не понимаю, почему меня больше не трогает эта предновогодняя суета. может, потому что у меня 2 недели каникул, но это же не настоящие каникулы, а время для "усиленной" подготовке к сессии. может, потому что елку не купили и новогодней атмосферы ноль.
может, потому что мне лень создавать эту атмосферу. мне лень готовиться к экзаменам, хотя староста еще в понедельник распределила вопросы, и сегодня я должна кинуть ей ответы на первый экзамен. а я еще не смотрела второй вопрос. вот так.
все-таки Новый год - это праздник детства. я помню, как ждала, но последние 2 года он престал быть таким… теперь это только воспоминания.
всегда мечтала провести НГ в какой-то хорошей компании, без тупых шуток, лишней выпивки. Возможно, когда-нибудь все будет. Пора смириться с тем, что человеку нужен человек. Папа говорит, что я слишком много сплю, никуда не хожу, что в недалеком будущем станет причиной моего одиночества.
у меня будет еще 365 дней, чтобы измениться. чтобы стать лучше. чтобы не ныть о том, что "меня никто не понимает, и я одинока, и мне плевать, и так будет всегда..." главное: не потеряться и не изменять себе.
я не жду чуда, потому что ждать я не люблю и не умею. но если чудо= счастье, то оно случится независимо от того, ждешь ты или нет.
0
22 December
My life is an optical illusion.
я загубилась у потоці чорно-білих днів.
треба вимкнути світло. сонце всередині перегоріло.
я - камінь на березі замерзлого океану.
фіктивна смерть. імітація життя.
0
14 December
читаю и удаляю старые твиты. смотрю старые фотки. хотя они и не совсем старые. с тех пор, как началась моя новая и "прекрасная " жизнь прошло где-то полгода. когда мне особенно плохо, я вспоминаю все. я очень крепко цепляюсь за воспоминания, помню только хорошее, а если было что-то плохое, то понимаю и прощаю.
моя жизнь "до" была классной. я была классной. я шутила, старалась что-то делать. была цель, было ради чего жить.
пишу сейчас - и слезы. плакать не буду, соседка в комнате. каждий день здесь я стараюсь просто существовать, хотя бы дышать, есть и спать. а еще хоть что-то чувствовать.
родители понимают, поддерживают. папа больше не сердится на меня, как раньше. я могу часами говорить с ним по телефону. только сейчас понимаю, как важен для меня дом. это место, где меня любили, где любила я. я знаю, что меня там ждут. почему мне понадобилось столько времени чтобы осознать, что дороже никого нет?
теперь мне страшно. слепой и холодный страх перед будущим. я знаю, что однажды останусь одна. поэтому каждое утро/вечер/ночь я вспоминаю свое светлое прошлое. я думала, что перестану плакать. нет.
завтра будет новый день. я буду как-то жить дальше.
tommorow will be better. самообман.
0
13 December
мені здається, я втратила вміння писати. писати гарно, невимушено, писати на вимогу. раніше будь-яке есе не було для мене складним, зараз витрачаю купу часу і пишу те, що не подобається зовсім. інакше не виходить.
я просто перестала робити те, що люблю. і любити те, що роблю.
0
29 November
перший сніг. я їхала вчора в метро і думала, що ми не віримо в те, що колись постаріємо. тільки live fast, die young.
ага, звичайно.
я живу тут менше, ніж півроку, але моя система поглядів на світ зруйнована. нервова - ледь жива і, здається, скоро атрофується. гірше, ніж відчувати біль, - нічого не відчувати.
нам розповідають про self-made менів, нас надихають, нам пророкують прекрасне майбутнє з перспективами і ще купою всього, що має йти у комплекті зі словом "успішний". але ми виходимо за ворота цього "раю" і бачимо… нічого. нас вчать. ми не розуміємо. нас не розуміють.
і знову ви нам про старт-апи, про "можливо все".
ніхто не навчить нас жити. такої мети не ставить жоден.
тобто школа, універ, батьківські настанови - це лише досвід, який нам щедро напихають у кишені, а ми, з абсолютною (чи не дуже) впевненістю намагаємось застосувати це в реальному СВОЄМУ житті. у когось виходить, у когось - ні.
і наче й мали все, що треба, а нового не надбали.
що буде далі? не знаю. завтра буде понеділок. завтра все почнеться спочатку. сніг дарує надію на те, що все зміниться, старий рік мине, новий буде кращим, і ми у ньому будемо іншими. так, ти правильно кажеш. ілюзія.
не вірте.
0
25 November
Still I can't believe it's me
Так дивно слухати музику, яку слухала так давно, коли все було по-іншому.
the xx - still
0
19 November
сльози - теж ліки
хтось коли-небудь помічав, які чисті, майже прозорі очі у того, хто плакав? справді допомагає, всередині стає спокійніше. сльози - вияв якоїсь дитячої вразливості, коли відчуваєш себе беззахисним перед усім світом. хочеться, щоб тебе пригорнули до себе, як кошеня.
0
11 November
лучше умереть от истощения, физического/психологического, чем ничего не делать и потом страдать. но я так не умею. я не могу быть тем, кем хочу. я живу и каждый день теряю те остатки хорошего, что было во мне, что было в моем мире.
мой мир обрушился, исчез, расплавился. и я не знаю, как построить новый. я все жду чего-то, надеюсь, что в будущем все будет иначе. самообман. нужен тот, кто поможет, кто будет честен и не предаст. сама с этим справиться я не могу.
0
9 November
Життя: перформанс чи інсталяція?
0
5 November
" - Правий шнурок.
- Оу, дякую "
Чуваче, ти зробив мій день. А я навіть тебе не розгледіла. Та, мабуть, і не варто. Радість у дрібницях
1
4 November
лицемерие - как же это мерзко! сейчас такое чувство, как будто ведро ледяной воды на голову вылили. но ненадолго.
надо бороться, надо быть честным. надо жить ради чего-то. иначе какой тогда смысл?
0
29 October
коли вас верне від любові - все правильно
0
6 October
fuck it all!
я нічого не можу.
- як справи?
- ніяк.
Що ти робиш із собою? Ти вже не ти. Тобі нічого не треба.
Куди далі?
0
2 October
i need to be inspired by something. i need to do something.
0
28 September
У мені живе
Тиха світла печаль.
Я б запросила тебе на чай,
Але чаю немає, не жаль.
0