маленькі демони.
3 July
Колишня однокласниця вирішила зробити зі свого інстаграму блог.
Отже, її публікації час від часу з'являються у мої стрічці, хоча я не отримую від цього жодного задоволення.
Починаю замислюватись. З одного боку: так, це цілковита профанація. Не народився філологом - філологом не станеш. Звучить… зверхньо? Але журналістом можеш, щоправда, поганим журналістом. Або копірайтером.
А якщо народився філологом, станеш кимось, але не філологом. Ось це звучить дивно, але у 99% випадків правдиво.
У моєму житті, у моїй країні, де академічна кар'єра - це вибір далеко не для кожного, тому що ця система гнила і відірвана від реальності. Особливо та її частина, що стосується гідної оплати праці та (не)можливості кар'єрного зростання.
Чому мене зачіпають погані тексти? Чи можу я оцінювати їх? Пише, та нехай пише. Я намагаюся знайти раціональне зерно. Ділитися думками - це чудово. Шукати для цього необхідні мовні елементи - складно. Робити це талановито, а не просто правильно, - ще складніше.
Чи варто засуджувати цю авторку за те, що її пости - лише крапля у чортовому морі блогерської профанації.
Я радикальна філологиня, токсична grammar nazi. У філологічному колі ці риси необхідні, trust me.
Світ у вогні, тому редагуйте тексти, перед тим як хтось зможе їх прочитати (без відчуття іспанського сорому).
6

Comments:

swamprunner7

3 months ago

йо, кинь ей ссыль на саммер
frank

3 months ago

це ж якою треба бути вражаючою аби одержати стільки багатослівної уваги)
zlo

3 months ago

frank: я критикую все, що мені не подобається так, як мені подобається. для цього не потрібно бути вражаючою.
zlo

3 months ago

swamprunner7: не той контент, на жаль
swamprunner7

3 months ago

а какой тут контент по твоему?
zlo

3 months ago

swamprunner7: більш глибокий, більше особистого, idk.