я буду у тебе завтра
з 12 до 7
тобто
з обіду до ранку
від завтра до післязавтра
навіки
амінь
коли сонце натякатиме, що час іти,
я піду.
я підніму з підлоги свій стомлений одяг
і натомість залишу спогад
про те,
що я була тут.
***
дерева стали блідими і німими.
а ми забули, коли були ними.
згадаємо лише тоді,
коли станемо ними
знову.

***
мене збуджують барви осіннього саду
мені терпне язик від пахощів прілого листя.
я ковтаю солодкість і гіркоту
безнадійно згорілого літа,
яке обернуло пустку на повноту.

гасати босоніж і не чути землі під ногами
сидіти, підібгавши краєчок льняної сукні
гріти руки з надією зберегти це тепло всередині
і з бажанням, щоб воно, як х-ray,
проникло аж до кісток
і зцілило мене.
учора. завтра. сьогодні.
амінь.