маленькі демони.
7 February
сьогодні подумала про те як багато ми працюємо, стільки часу витрачаємо на те, щоб щось зробити, і як швидко це споживаємо.
наприклад, ти витрачаєш годину, щоб зробити кілька постів, підібрати картинки/музику. а читаєш/переглядаєш це за кілька секунд!
ти півдня морочишся зі складним рецептом якогось десерту, а його з'їдають так швидко, що не встигаєш оговтатись!
якось це нечесно. буває, пишеш щось, готуєшся до семінару, а відповідаєш 5-7 хвилин, витративши цілий вечір на підготовку…
за купу витраченого часу ми отримуємо лише мить насолоди/радості/щастя. не те, щоб це мене дивувало, але я чомусь звернула на це увагу.
3

Comments:

Eteet

7 years ago

Post added to favourites
alaic

7 years ago

но ведь готовишься к семинару ты не ради славы и признания, а ради полезного знания, что останется с тобой. и готовишь потому, что тебе нравится процесс, а результат всегда можно купить в магазине, были бы деньги. видимый результат это далеко не всё
zlo

7 years ago

alaic: так, але я про те, що витрати енергії далеко не завжди виправдані в тому випадку, коли результат для мене важливіший, ніж сам процес. я не отримую задоволення від кінцевого результату, тому що я завжди очікую більшого. а натомість у мене відчуття якоїсь порожнечі і марно витраченого часу. коли в школі я робила домашку, яку не перевіряли, коли я над нею сиділа, а вона виявилася нікому не потрібна (окрім мене, звісно ж, я покращила свої знання і все таке), мене це засмучувало. тому я ніяк не звикну працювати на себе, а не на результат.
alaic

7 years ago

zlo: дело отношения. как говорится, те же яйца, только в профиль