неправдоподібна чесність
і непідробність моїх думок
я будую собі зАмок
а насправді - замОк.
я лаштую собі гніздо
із тривог і божевіль
і без обмежень вживаю
концентрований біль.

риби мовчать під віковічною кригою,
поки я закриваю обличчя від сонця.
я пам'ятаю про літо,
яке стане для риб лише пам'яттю.
чи потрібно їм більше?

і кожне слово щоразу стає більш дивним