Все не так. Не так, як планувала я. Не так, як хотілося тобі. Життя - то таке болото. Тому і бовтаємося у ньому всі, як можемо.
Не згадуй старе. Не уявляй собі майбутнє, бо завтра все буде інакше. Все піде шкереберть.
Ти ніколи не встигаєш надихатися холодним нічним повітрям. Не зможеш наповнити себе усім, тобі завжди буде замало. І раптом тобі здається, що всередині у тобі - пустка. А ти думав, що там Всесвіт. Що ти є Всесвіт. Безкрайній, неозорий. Мільярди зірок і пісок під ногами - це ти. Всесвіт - частина тебе, а ти його частина.
Запам*ятай це відчуття. Воно наповнює тебе, як чашу, і тобі хочеться кричати, сміятися, жити. Бо ти є. Тут. Зараз.