слухаю печальну музичку з категорії "для мрійників"
нуль мотивацїї.

я знаю так багато, але водночас так мало, щоб конкурувати з іншими. самооцінка - знизу-вгору, згори-донизу.
мені потрібен якийсь баланс, себто впевненість у собі.
коли з друзями - все зовсім інакше. багато жартів, розмов.
і кого турбує, що про мене думають?
сама - знову та сама невпевнена дівчинка, для якої кращий захист - напад.
жахливо відчувати ці метаморфози.
я змінююсь щодня. я інша.
чому ж ніхто не бачить?