маленькі демони.
MondayMorning

Вдягла вишиванку та купила квіти. З Днем народження, любі Кривий Ріг та Київ!

2
MondayMorning
Всі 24-го лютого зібрались і пішли нахуй з мого плейліста без якого-небудь жалю. Але один єдиний гурт прям біль. Їх творчість трохи інший рівень для мене. Сумую за тим звучанням. Shortparis, ну чого ви з расії, курва.
3
MondayMorning
Вчора їхала в маршрутці і помітила одного чоловіка в салоні. Він був вдягнутий у старий одяг, але дуже охайний. Брюки, туфлі, затерте до півпрозорості поло, під яким видно біленьку майку. Сивий. І обличчя виглядало неймовірно добрим, трохи усміхненим. Виходячи, він подякував водію і побажав гарного дня, обережно спустився зі сходів і пішов собі.

Я уявила, що ця людина живе своє спокійне життя. Щасливий, маючи те, що є. Нікого не ображає, а просто собі живе. І мені чомусь захотілось плакати.
0
windy-loo
таке як наче я звикаю жити вдалині від усього.
від жахів.
від нав'язливих думок.
від своїх речей.
від друзів.
від звичок та хобі.
від рідних і близьких.
від дому.

від свого життя.
і мабуть від себе самої.
0
windy-loo
бути переселенцем - це як жити не своє життя.
це постійно бути поза зоною комфорту та звикати до усього нового. хоч воно й тимчасове.
це не мати власної кімнати.
це не мати власних речей. або мати їх, але десь дуже далеко.
це жити з людьми, з якими тобі не хочеться жити. і постійно домовлятися. і знаходити компроміси. і постійно через це дратуватися.
це витрачати більше ніж заробляти. або дуже впритул. бо у більшості випадків тобі треба купити щось, що коштує дорожче. або у тебе вже є, але за сотні кілометрів. це витрати на людей, яких ти опікуєш, як тут і зараз, так і там, на передовій.
це постійно бути далеко від близьких та друзів. та коханої людини. і постійно відчувати самотність та відсутність людського тепла.
це постійно думати, що ти чогось не знаєш.
це майже не мати власних речей, бо треба ділитися з тими, хто цього потребує.
це постійно жити в телефоні.

це дуже важко.
і дуже набридло.
можна вже мене просто чимось в'їбе, будь ласка?
2
random
reflechir
шокуючі історії про які неможливо мовчати
Як я собі бачу адекватну взаємодію українців із руснею.
В моїй концепції існує 3 способи, кожен з яких застосовується залежно від ситуації:
- ігнорування
- цкування
- вбивство

Це типу база, а виключення вже особисті/приватні випадки
0
reflechir
по суті Бандера наших часів це Стерненко
виправте мене якщо це абсолютна дурня

але ж Стерненко це краш, а батько наш Бандера, Україна мааатии
0
reflechir
чому я хочу повернутися в Україну попри війну?
бо вдома й стіни помага
1
reflechir
"незнання історії не звільняє від відповідальності"
0
dysmorphophobia

«

У вічності, де час не існує, ніщо не росте, не народжується, не змінюється. Смерть створила час, щоб виростити те, що потім вб‘є. І ми народжуємося заново, але проживаємо те саме життя, яке вже багато разів проживали. Скільки разів ми вели вже цю розмову, панове? Хто знає... Ми не пам‘ятаємо свої життя, не можемо змінити свої життя, і в цьому — весь жах і всі таємниці самого життя. Ми у пастці. Ми у страшному сні, від якого не прокинутися.»
— Растін Коул, «Справжній детектив»
0
Alchimik
9 августа в моей стране отключили интернет. Вчера я засыпала под вой сигналящих машин, а утром коллеги рассказывали мне, что творилось на улицах города. Сегодня это повторяется снова и, вероятно, продлится не один день.
***
Когда в 2017 году мама первый раз лежала в больнице с пневмонией, я принесла ей вместе с печеньем и фруктами "1984" Оруэлла - книгу, которую я очень любила и всё ещё считаю одной из своих любимых книг теперь.

"1984" маме не понравилась.

- Такого никогда не будет, - сказала она тогда мне.

- Это уже есть, - возразила ей я. - Настанет день, когда ты поймёшь. И, чем раньше снимешь розовые очки, тем лучше.

- Посмотрим, - я знаю, её практически невозможно переубедить.

Но сегодня на календаре 2020, и Оруэлл стряхивает с книжной полки пыль.

То, что он видел во сне, я вижу сейчас наяву.
tvoya-blednaya-ten
Будучи подростком я часто сожалел о том, что со многими людьми мы по дефолту находимся по разные стороны баррикад: другие города или страны, слишком большая разница в возрасте, конфликты кого-то с кем-то, которые вынуждают третьи лица если также не конфликтовать, хотя бы номинально, то по крайней мере держаться поодаль. Меня буквально грызло осознание того, насколько наше окружение определяют обстоятельства. Обстоятельства, которые в детстве ты зачастую не выбираешь и которые для ребенка практически всегда непобедимы. Да, с ними можно и нужно бороться, но… Не будет ли любая маленькая победа всего лишь временной, всего лишь отсрочкой неизбежного?
С возрастом стало проще. Некоторые барьеры теперь можно разрушить, если сильно захотеть. Но все же за столько лет я не встретил в своей жизни практически ни одного примера, когда люди поддерживали бы свои отношения близкими вопреки обстоятельствам долгое время. Как правило, рано или поздно обязательно что-то надломится.
Или отношения ломают обстоятельства и собирают новые, удобные для себя; или обстоятельства ломают отношения и собирают новые, удобные для себя.
Мне все еще жаль, что все так.
1
health
Я хочу проснуться в 40 в своей чистой светлой квартире с огромными окнами, приготовить вкусный завтрак и поехать на вполне не ненавистную работу с полным принятием того, что себя и работать я люблю больше, чем мужчин.
0
OurQueenRed
new things
Я спокойно прожила 4 дня полностью без интернета и смогла напитаться природой
А теперь я в другом городе, смотрю на новые места и покупаю новые вещи
Я нахожу новую себя
Мне определенно это импонирует